| >> |
№88926
>>88923
Цицькін (кричить до Вєні). Вєня, катай сюда! Подрочиш — дам десять копійок.
Вєня. Не наєбеш?
Цицькін. От мені нема чого робить, всяких підарасів наябувать.
Кіндрат Омелянович. Наябувать непедагогічно. Макарєнко казав: «Якщо не можеш — то так і скажи, а не наябуй.»
Підарас Вєня дрочить. Всі дивляться з виглядом страшенної нудьги, без всякої цікавості.
Підарас Вєня (до Цицькіна). Давай гроші!
Цицькін. Залупу тобі, а не гроші! На! (Цицькін дає підарасу Вєні лузгана.)
Підарас Вєня плаче.
Микола Гнатович (мрійливо). От у Панаса Іванова залупа була як макогон, їй-бо не брешу. Вчетверо більша ніж у Вєні. Як бувало дістане — то ми всі сміємося. А він нам: «Чого смієтесь, дураки?»
Цицькін (спльовує). Там не бува такого, діду, казки це дідуся Панаса.
Підарас Вєня. Казали десять копійок дасте, а не дали. (плаче).
Кіндрат Омелянович. Макарєнко казав: «Ніколи не треба просити. Просьба зайобує людську гідність. Якщо хочеш щось мать — то терпи, може дадуть. А не дадуть — так і не треба.»
|